Творчість проти комерції.

Всім привіт.

Деякі проєкти народжуються з однакового болю...

Наприклад щодо ComfyUI: «Зробіть мені так, щоб я не бачив ці кляті дроти під час роботи».  Але те, як вони вирішують цю задачу, демонструє еволюцію AI-інструментів за останні роки.

Порівняймо цю «битву поколінь» на двох прикладах.

1. Філософія: «Річ у собі» проти «Конструктора надбудов»

Шикарний ComfyUI-disty-Flow (2023):

Концепція: «Я краще знаю, як вам працювати».

Автор створив паралельний світ: окрему сторінку /flow, свій фіксований канвас, свій спосіб з'єднання елементів (Flow Linker).

Це була спроба зробити з ComfyUI монолітний продукт типу Midjourney чи Photoshop. Якщо ваш воркфлоу не вкладався в бачення автора — ви не могли цим користуватися.

Багато гуру про нього знімали свої відео. Я не виключення. Але я відразу казав - проект не виживе!.

Проривний ND-UI-Builder (2026):

Концепція: «Працюйте як хочете, а панель зберіть собі самі» (принцип Retool або Notion).

Автор не намагається створити готовий додаток замість ComfyUI. Він зробив мета-конструктор панелей прямо всередині екосистеми[2]. Ви берете будь-який свій божевільний граф на 100 нод і в пару кліків прив'язуєте візуальні віджети (велике поле промпту, кнопку Generate, сид, вибір моделі, вікно живого прев'ю) до потрібних параметрів.

Феномен «паперового софту».

Привіт усім.

Зараз один із найгарячіших трендів в AI-спільноті це бум кастомних WebUI/дашбордів. Люди масово ховають знамениту «локшину» від ComfyUI (спагеті з сотень нод і дротів) за красивими, модульними HTML/Tailwind-блоками та картками.

І ось чому цей тренд вибухнув саме зараз і як він влаштований під капотом з інженерного погляду:

1. Звідки ноги ростуть: «Втома від локшини» (Spaghetti Fatigue)

ComfyUI — геніальний рушій, але як щоденний користувацький інтерфейс він жахливий для кінцевої роботи:

Ви зібрали супер-пайплайн: Flux + 2 лори + ControlNet + апскейл + FaceDetailer. Це монстр на 60–80 нод.

Коли пайплайн вже налаштований, вам більше не потрібно бачити всі ці дроти. Вам потрібно лише 3 речі: поле для промпту, вибір пресету стилю (кнопки-картки) і повзунок інтенсивності. Шукати(скролити) ці три повзунки по всьому полотну серед сплутаних зв'язків — це біль навіть для досвідченого інженера, а віддати такий воркфлоу клієнту чи дизайнеру — взагалі самогубство.

2. Чому це стало трендом саме зараз: Епоха «Vibe-coding»

Раніше, щоб прикрутити свій нормальний вебінтерфейс до ComfyUI, треба було бути фулстек-розробником: підіймати бекенд, писати обв'язку на React/Vue, ловити вебсокети.

Зараз усе змінилося завдяки LLM (Claude, v0, Bolt.new, Cursor): Користувач вмикає в ComfyUI режим розробника (Enable Dev mode Options) і тисне Save (API Format). Отримує чистий workflow_api.json. Кидає цей JSON у Claude або v0 і пише промпт:

"Зроби мені красивий автономний index.html на TailwindCSS у темній темі з блоками-картками: ліворуч вибір співвідношення сторін і промпт, по центру кнопка Generate, праворуч вікно прев'ю. Підключи це через WebSocket і REST API до http://127.0.0.1:8188."

Через 2 хвилини отримує один єдиний HTML-файл, відкриває його в браузері — і отримує персональну міні-програму на кшталт Midjourney або Fooocus, яка смикає його локальний ComfyUI.

3. Які рішення зараз вірусяться на YouTube:

У відео зазвичай крутять кілька підходів:

1) Генератори «в один клік» (наприклад, comfyui-webui-generator або ViewComfy): софт, який сам парсить ваш API JSON і автоматично випльовує вебсторінку з готовими HTML-слайдерами й галереєю.

2) HTML-компоненти всередині самого Comfy: ноди, які дозволяють вбудовувати кастомні вебформи, markdown або картки прямо в полотно графа.

3) Повноцінні альтернативні оболонки (на кшталт SwarmUI, Visionatrix тощо): модульні системи, які повністю замінюють канвас на традиційні вкладки з блоками.

Висновок перший

Тренд показує дуже правильний еволюційний зсув: ComfyUI нарешті стає тим, чим він мав бути від початку — не фінальним софтом, а потужним локальним бекенд-сервером.

Інженер збирає пайплайн у нодах, експортує API, а далі натягує на нього легкий HTML/JS-фронтенд. У результаті арт-директор чи замовник працює з гарними кнопками й картками, не ризикуючи випадково відірвати ноду CLIP від KSampler.

Так це ж чудово! - скажате ви. А я відповім - Це не зовсім так! 

Headless-монтаж.

Привіт усім.

Глянув вчора я на новий скіл 'відеомонтажу'. І тут ситуація кардинально протилежна до попередньої історії з Dola AI. Якщо той перший скіл був пустушкою-клікбейтом, то цей — справжній, хардкорний інженерний пайплайн. Це повністю робочий інструмент так званого  (монтаж без відкриття відеоредактора).

Але він дійсно «важкенький», і в ньому зашита зовсім інша комерційна хитрість.

Розберімо його анатомію, як він працює і чому 80% користувачів на ньому зламають зуби:

Як це працює під капотом або Технічна краса

Автор скіла не намагається змусити нейромережу клікати мишкою по екрану. Він використав найпрофесійніший підхід до CapCut:

- Реверс-інжиніринг проєктів CapCut:

CapCut на ПК зберігає кожен ваш проєкт у вигляді звичайної папки з файлом draft_content.json. У цьому файлі описано все: яка картинка де лежить, на якій мілісекунді починається, яка гучність у звуку і які стоять анімації.

- Хитрість із «зразком» (геніальний хід):

Формат цього JSON часто змінюється від версії до версії CapCut. Щоб скрипт не ламався, автор змушує користувача кинути на таймлайн одну картинку і один звук руками. Скрипт зчитує їх як шаблон (tpl) і далі клонує цей шаблон для всіх інших 50 картинок.

- Автоматична нарізка під голос:

Скрипт викликає локальну нейромережу розпізнавання мови faster-whisper. Вона розбиває аудіодоріжку на речення з точністю до мілісекунд.

- Динаміка та плашки:

Скрипт через бібліотеку Pillow малює гарні контрастні плашки з текстом у PNG і кидає їх окремою доріжкою.

Прописує так званий «ефект Кена Бернса» (keyframe scale): непарні кадри плавно наїжджають (1.02 ..  1.08), парні — від'їжджають.

- Фінал:

Ви відкриваєте CapCut — а там уже лежить готовий, ідеально підігнаний під диктора проєкт, де все можна посунути руками.

АІ-агенти для CapCut.

Всім привіт.

Редактор відеомонтажу CapCut став настільки популярним що до нього почали "прикручувати" фішки автоматизації. Не стану вигадувати новий велосипед. Згадаю інших авторів на прикладі ChatGPT та Claude агентів.

На жаль вада у всіх фішок одна - вам потрібна ПЛАТНА підписка  або  в ChatGPT або в Claude. Безкоштовно така фіча автоматизації  відеомонтажу поки недоступна.

ChatGPT агент для CapCut.

Якщо у вас є підписка ChatGPT, ви можете спокійно тестувати монтаж відео в CapCut через Codex і не переживати, що після кількох змонтованих відео більше не зможете користуватися ChatGPT.

Річ у тому, що звичайний ChatGPT і Codex мають окремі ліміти використання.

Тобто навіть якщо ви вичерпаєте доступний ліміт Codex, ви все одно зможете спілкуватися з ChatGPT, ставити запитання та генерувати зображення в межах їхніх власних лімітів.

І ще один цікавий момент: невикористані звичайні ліміти Codex не накопичуються. Вони оновлюються відповідно до встановлених періодів.

Тому якщо ви вже платите за ChatGPT, чому б не використовувати й можливості Codex?

Тим паче що з його допомогою та відповідними інструментами можна автоматизувати частину вашої роботи.

У відео детально, крок за кроком, показано, як усе налаштувати, як це працює та який результат можна отримати.

Анатомія одного «чудо-скіла».

Привіт усім.

Анатомія одного «чудо-скіла» (skill) або як ми розбирали хайп навколо AI-генерації відео.

Зараз у мережі вірусяться ролики з гучними заголовками в стилі: «Секретний спосіб генерувати довгі 30-секундні відео на Seedance 2.5 безкоштовно! Просто завантажте цей скіл».

Ми вирішили перевірити цей тренд на практиці в сервісі Dola AI. 

Dola AI (колишній застосунок Cici, за яким стоїть ByteDance - той самий розробник, що створив модель Seedance 2.5).

Ось що сталося насправді з технічного та маркетингового боку:

1. Звідки взявся цей «секретний хак»

У стандартному інтерфейсі Dola AI для звичайних і безкоштовних користувачів стоїть обмеження: відео генеруються короткими шматочками (5–10 або максимум 15 секунд), ще й з водяними знаками.

Хтось кмітливий виявив цікаву лазівку: якщо в розділі Skills / Навички створити кастомного агента і жорстко зашити в системний промпт виклик тула text_to_video(duration: 30), то агент звертається напряму до бекенду Seedance 2.5 і змушує його видавати повний 30-секундний ролик в обхід стандартного перемикача в інтерфейсі!

2. Як народився хайп на YouTube

Ютубери моментально вхопилися за це й почали штампувати ролики з клікбейтом у стилі:

«SEEDANCE 2.5 БЕЗЛІМІТНО І БЕЗКОШТОВНО! 30 СЕКУНД У DOLA AI! КАЧАЙТЕ МІЙ СКІЛ ТУТ і ЗАРАЗ!»

У відео вони показують гарний результат, але «забувають» уточнити дві речі:

Генерація 30-секундного відео спалює денні кредити або ліміти PRO-режиму з шаленою швидкістю (буквально 1–2 відео, і безкоштовний ліміт порожній).

Лазівки на таких великих платформах живуть лічені дні.

3. Чому Dola AI заблокувала скіл на модерацію

Коли сотні людей одночасно почали завантажувати в Dola AI однаковий файл SKILL.md зі словами Hard Lock, overrides everything та примусовим спалюванням серверних GPU-потужностей на 30 секунд — інженери платформи зреагували: вони налаштували автоматичний фільтр безпеки на імпорт навичок, який одразу відправляє файли з таким формулюванням на ручну перевірку (Pending Review) або банить їх. Бекенд Dola AI почав блокувати виклики інструментів, якщо у користувача немає активної Pro-підписки або достатньої кількості кредитів для 30-секундного рендеру.

Спойлер: вийшло повноцінне технічне розслідування про те, як працюють AI-агенти насправді й чому безкоштовного сиру не буває.