По кіно, якого ще не було: ревізія моїх прогнозів і трохи фантазії до 2050 року.
Є одна приємна властивість старих текстів: через десять-п'ятнадцять років вони раптом починають розмовляти з тобою зовсім інакше. Коли пишеш про майбутнє сьогодні, майбутнє здається чимось далеким і досить абстрактним, а коли повертаєшся до того самого тексту через роки, вже добре видно, де ти справді щось відчув, де просто захопився модною технологією, а де випадково влучив у напрямок, хоча форма майбутнього виявилася зовсім іншою.
Саме тому мені стало цікаво повернутися до власних роздумів про кіно, які я писав у різні роки, і подивитися на них уже не з позиції автора, а ніби очима читача, який знає, що сталося потім. Виходить своєрідний ретроаудит моєї «революції кіно» — від перших думок приблизно 2010 року до сьогоднішнього моменту, коли генеративний AI вже дозволяє одній людині робити речі, для яких колись була потрібна ціла студія.
І найцікавіше виявилося не те, що я десь вгадав, а те, як саме я помилявся. Я вже говорив вам що я не боюся помилятися, головне не зупинятися на своїх помилках.
2010: технологія ще здавалася головним героєм
На початку 2010-х усе дуже сприяло технологічному оптимізму. Після «Аватара» здавалося, що кіно ось-ось зробить черговий великий стрибок, і тоді багато хто дивився на 3D майже як на наступну сходинку еволюції кінематографа. Мене тоді цікавило не тільки саме 3D, а значно ширше питання: якщо комп'ютер поступово може створити декорацію, персонажа, освітлення і цілий світ, то що взагалі залишиться від старих обмежень кіновиробництва?
Особливо мене захоплювала камера. Адже фізична камера завжди була прив'язана до конкретного місця: її треба було поставити, підняти, пересунути, причепити до крана, автомобіля, вертольота або чогось іще. А якщо сцена існує в цифровому просторі, то чому камера повинна підкорятися законам фізичного світу? Чому не можна просто поставити її там, де в реальності вона ніколи не змогла б опинитися?
У цьому місці я, як виявилося, вгадав напрямок, хоча зовсім не передбачив подальшої проблеми.
Сьогодні камера справді може бути практично де завгодно. Більше того, іноді для цього вже не потрібен ні кран, ні складна операторська конструкція, ні навіть дрон — достатньо правильно сформулювати бажаний рух у промпті (GenAI).
І ось тут відбулася кумедна метаморфоза моєї старої мрії.
Я мріяв про свободу камери, а отримав епоху, в якій камера настільки вільна, що не може заспокоїтися.
