Главная


Showing posts with label книга. Show all posts
Showing posts with label книга. Show all posts

Tuesday, 23 June 2026

Революція кіно: well done.

Привіт.

Цей день настав. Тепер я, як автор, маю можливість та бажання екранізувати свої оповідання.

Звісно це не зовсім благородна справа, бо я вважаю що книги потребують екранізації тільки в унікальних випадках,  і навіть тоді більшість таких випадків будуть недоречні. Тобто книга отримує бачення режисера та оператора, а не автора та глядача. Але технічно можливість така є! Це GenAI.

Те про що ми мріяли ще 20 років тому - вже наша реальність, і що особливо приємно, реальність в рамках одного ПК, або web-браузера.

Так от сьогодні  пропоную Вам власну екранізацію ось цього коротенького (мої кредити не безмежні) оповідання.


Вам же має бути цікаво яка була в мене уява коли автор писав цей твір.

Щасти.

Thursday, 11 June 2026

Ламані лінії.

Привіт.

От не тягне мене в літню погоду на технопости. Тому для вас ще одна коротенька "почемучка".

Жалість - найдешевша з людських емоцій, яка здатна будувати високі стіни. 

    Він був нестерпно, кричуще здоровим. Його серце билося з бездоганним ритмом, а кожен рух випромінював ту невимушену силу, яку мають лише люди, що ніколи не думали про крихкість власного тіла.

Вона ж згасала. Повільно, тихо, у білій стерильній палаті, яка пахла розчаруванням і ліками.

Щоразу, коли він приходив, вона відверталася. Його присутність була для неї фізично болючою. Вона бачила в його очах не кохання — вона бачила там співчуття.

— Іди геть, — тихо казала вона, не дивлячись на нього. — Тобі мене просто шкода. Нам немає про що говорити. Ми на різних берегах.

Він благав, тримав її за холодні пальці, але стіна між ними лише росла. Його сила принижувала її слабкість. Вона жаліла його за те, що він пов'язав себе з приреченою, і через цей жаль закривала перед ним двері своєї душі.  Тоді він зважився на божевілля. Збочена, відчайдушна логіка закоханого підказала йому єдиний вихід: зрівняти щабель. Але як зламати себе щоб нарешті стати рівним їй у своїй слабкості.

Одного вечора йшов сильний дощ. Він обожнював гоняти байком та ще й на мокрій, порожній трасі, ... на крутій ділянці на швидкості важку машину різко кинуло вбік, під удар на ліву сторону. Байк влетів у відбійник та розтрощив собою бетону опору. Сухий, різкий тріск під металом здався йому найсолодшим звуком у світі. Це був звук руйнування опори, його кістки, та... стіни між ними.

Він прокинувся наступного дня у білій палаті. Його ліва нога, закована в масивний гіпс, висіла на розтяжці. Тіло нило, але в душі запанував дивний, тріумфальний спокій. Тепер вони на одному березі.

Раптом двері палати тихо відчинилися. 

Вона тихенько увійшла. Побачивши його на лікарняному ліжку, з підвішеною ногою і крапельницею, вона миттєво зблідла. На її обличчі відбився чистий, паралізуючий жах.

— Майк! Боже... Що з тобою сталося?! — вона підбігла до ліжка, її руки тремтіли, торкаючись краю його ковдри. — Я тобі весь ранок телефоную, бо в мене гарна новина ... Чекай, що, аварія? Як це сталося?

Він дивився на неї і м’яко, майже щасливо посміхався крізь біль.

— Тепер усе добре, — ледь ледь промовив він. — Тепер ми рівні. Лікарі сказали що навіть зможу рухатись. Згодом. І я більше не дивитимусь на тебе згори. Тепер я теж зламаний, бачиш? Берег один.

Вона завмерла на останньому слові. Її пальці закам’яніли на ковдрі. Вона дивилася в його спокійні, закохані очі, і в її голові повільно складалися деталі. Розуміння прийшло миттєво, наче холодний душ.

— Ти... — її голос перетворився на шепіт. — Ти зробив це навмисно?!

Він не відвів погляду. Його мовчання було красномовнішим за будь-які слова.

Вона вчіпилася в перила ліжка, і впала у плач. Це не були сльози занепокоєння — це був нестримний, гіркий ридма-плач від абсурдності та жаху того, що відбулося. Вона закрила обличчя руками, і її плечі здригалися від кожної судоми.

— Навіщо... який же ти дурний... навіщо ти це зробив? — давилася вона сльозами, ледь вимовляючи слова.

Він намагався протягнути до неї руку, але вона відступила на крок, продовжуючи ридати. Нарешті, крізь ридання, вона витиснула з себе ті самі слова:

— Мені підійшли ліки, Майкле... Лікар сказав, що я можу видужати. Я видужую! Розумієш?! ...

Їїї слова повисли в повітрі.

Настала німа, напружена сцена. Час у палаті ніби застиг, перетворившись на важку, майже залізобетонну тишу. Чути було лише мірне цокання настінного годинника та її переривчасте, важке дихання.

Вона стояла перед ним — уперше за багато місяців сильна, з майбутнім попереду, але повністю розбита його вчинком. А він лежав перед нею, з майбутнім позаду, прикутий до ліжка через жертву, яка щойно втратила будь-який сенс. Вони помінялися берегами, нова холодна асиметрія тепер панувала в кімнаті, дивлячись на них з іронією долі. 

Friday, 20 March 2026

DaVinci Code - невідома версія.

Пролог роману "Код да Вінчі".

(Відтворений з ранніх чернеток)

Роберт Ленгдон щільніше запахнув свій незмінний твідовий піджак, захищаючись від вогкого паризького вітру. Повітря над набережною Сени давно втратило свій справжній смак. Він ішов старою бруківкою, свідомо наступаючи важко, щоб відчувати, як підошви його мокасинів чіпляються за камінь. Сіра вода праворуч, яка століттями відбивала бліде сонце і надихала тисячі художників, тепер слугувала лише дзеркалом для нескінченних голографічних проекцій. Вдалині, крізь штучний смог, ледь проступало ажурне мереживо Ейфелевої вежі -іржавого скелета епохи, коли метал ще мав вагу, а інженерія слухняно підкорялася законам фізики.

Як фахівець із релігійної симфології, Ленгдон звик читати світ як відкриту книгу. Але сьогодні цей світ його лякав.

Повз нього пройшла жінка: її хода була бездоганною -жодної асиметрії, властивої втомленій людині. Вона повертала голову так плавно, ніби її рух розрахував оптичний стабілізатор. Вона виглядала так, як виглядали б люди, якби їх створювали виключно для збирання схвальних реакцій у глобальній мережі. Ленгдон із сумом усвідомив: еволюція символів зайшла в глухий кут. Люди почали наслідувати те, що роками споживали з екранів. Світ перетворився на суцільну вітрину синтетичних станів, а алгоритми вчилися на їхніх же викривлених фантазіях. Колесо замкнулося.

Він прямував до величезного, потемнілого від часу колишнього королівського палацу. Жак Соньєр, куратор Лувру, залишив йому термінове повідомлення: "Роберте, прийди після закриття до Експериментального крила. Ти маєш побачити, як помирає наша професія".

Важкі дубові двері службового входу піддалися не одразу, відчинившись із глибоким, природним скрипом дерева. Ленгдон переступив поріг, залишаючи стерильний паризький кібер-пейзаж позаду.

Кроки професора лунко відбивалися від стародавнього паркету. Велика Галерея дихала запахом лляної олії та терпінням віків. Ленгдон уповільнив крок біля полотен да Вінчі та Караваджо. Тут кожна лінія мала вагу, кожна тінь була народжена глибоким розумінням людського страждання. Для нього, симфолога, це був рай: кожен жест на картині, кожна квітка чи нахил голови містили намір. Це був діалог крізь століття, зашифрований генієм.

Але Соньєр запросив його не сюди. Ленгдон звернув убік, штовхнув важкі матові двері Експериментального крила і завмер.

Це був розрив у самому просторі. У Залі Генерацій не було стін у звичному розумінні -їх замінювали безшовні вертикальні дисплеї, що випромінювали холодне, неземне світло.

На центральному екрані височіла гігантська цифрова фреска, стилізована під Високе Відродження. Вона була неймовірно, сліпуче красивою. У центрі композиції стояла фігура в пурпурних мантіях, оточена армією янголів та геометричними фігурами. Світло падало на її обличчя з драматизмом, якому б позаздрив сам Рембрандт.

Професійний інстинкт Ленгдона спрацював миттєво. Його мозок, натренований роками в архівах Ватикану та Гарварду, почав жадібно розшифровувати послання.

"Так... пурпурний колір -влада. Позиція рук... складені у формі чаші -це жіноче начало, Святий Грааль," -подумки аналізував Роберт, підходячи ближче. -"А на задньому плані ідеальний додекаедр. Платонівський символ Всесвіту!"

Його серце забилося швидше. Фреска здавалася неймовірно глибокою, переповненою масонськими, християнськими та язичницькими кодами. Він примружився, намагаючись прочитати стародавній пергамент, який тримав один із янголів унизу.

І раптом Ленгдон відчув, як по його спині пробіг крижаний холод.

Він підійшов упритул до екрана. Літери на пергаменті здавалися латиною. У них були засічки, вигини, класичні пропорції римського шрифту. Але... це були не літери. Це була лише безглузда імітація форм. Гачки та лінії, які не складалися в жоден алфавіт світу. Щось не писало текст, воно просто згенерувало візуальний образ тексту.

Професор перевів погляд на руки центральної фігури. Ті самі руки, які він щойно прийняв за символ Грааля. Пальці перепліталися між собою неможливим, жахливим чином. Їх було 6. Вони плавно вростали один в одного, не маючи ні суглобів, ні кісток. Це не був прихований масонський знак. Це була статистична помилка алгоритму, який не знав анатомії, а лише підбирав найбільш імовірні сусідні пікселі.

Ленгдон відсахнувся, ніби від удару.

Friday, 6 March 2026

WILD COFFEE: March 8th Special Edition

A gift that won't wither by tomorrow. 🌹☕️


They say beauty is ephemeral. But in 2026, we have the power to encode emotions and store them forever.

This March 8th, I’m stepping away from the standard flowers and predictable gifts. Instead, I’m serving something different: WILD COFFEE: 24 Shots of the Human Interface.

Whether you are looking for a story about the resilience of the soul, a bit of noir romance, or a psychological glitch in the system—this collection is my way of celebrating the complexity of the human spirit.

The "Wild Coffee" March 8th Special Edition:

The digital edition is completely FREE ($0+) for the next 48 hours.

No paywalls. No flowers that fade. Just 24 (+3 hidden) shots of Reality, Technology, and, of course, Love.

🔗 Download your copy HERE.

"These violent delights have violent ends... Therefore love moderately; long love doth so." — Shakespeare.

Let’s celebrate the intelligence, the complexity, and the beauty of the human interface.

#8March #WomensDay2026 #WildCoffee #NyukersArt #NoirRomance #TechnoFantasy #FreeEbook #DigitalSoul


Wednesday, 25 February 2026

PATCH ME GENTLY (Bonus Shot)

PATCH ME GENTLY (Bonus Shot) ☕️🤖

Not all stories from Theatre Street were served in the my book. This one stayed in the shadows... until today. Consider this my 25th frame (or shot), which is my Springtime gift to you!


    Jake had spent more than a year under contract inside a sealed Facebook group, and now he was learning to compress the ache for real human contact into something small enough to carry. The ache itself felt like an evolutionary relic—buried herd-instinct—but it persisted, stubbornly reminding him that he still belonged to the tangible world, and to the people for whom he had once made a choice.

There was a strong chance the coders had pushed another unannounced patch today. If so, his monopoly on conversing with the group’s bots might be over. He didn’t know whether to welcome that or dread it. His contract had no expiration date.

He was curious what kind of “special” patch they had decided to inject into this remote digital ecosystem on the eve of the weekend. Jake never read the change logs. As usual, he sauntered toward the import gateway—the place in Facebook where new code crossed over—and glanced at the top of the console.

A human stood there, struggling with a small laptop.

A second later the newcomer turned. Jake didn’t immediately register her face.

“What do you want here?” he snapped, the line delivered in a tone colder than he intended.

If she noticed the hostility, she ignored it. She kept smiling, balancing the laptop awkwardly in her left hand.

“Lora Hart,” she introduced herself. “From the missionary Facebook group ‘Vita-Spirit.’ I’m very pleased—”

“I asked what you’re doing here.” His voice had gone calm now. Controlled. He still remembered protocol.

“It’s obvious,” Lora replied, still disarmingly warm. “Our society finally raised enough funding to send spiritual emissaries like me into closed Facebook groups. And I was fortunate to be—”

“Take your patch and return to GitHub. Your presence isn’t authorized. You have no deployment clearance here. You’ll be a burden. No one in this group will take care of you. Go back to GitHub. Immediately.”

“I know exactly who you are, sir. And why you’re lying,” she said quietly. The smile faded, but her composure didn’t. “I’ve studied Facebook behavior models and your contract history. There are no diseases here, no predators. And this group isn’t personally moderated by you. Until Facebook administration changes its status, I have every right to remain.”

The law was on her side. Jake had gambled she didn’t know it.

She stepped closer. The smile returned. From her pocket she withdrew a Bible and lifted it gently before her.

“My son—”

“I am not your son,” Jake forced out, already burning with the humiliation of defeat.

He turned toward his bots, who stood motionless.

“A new patch arrived,” he muttered. “And a new human. If she needs help migrating her message history, temporarily host it in my account until she finds something suitable.”

***

To be honest, by the third day he was already searching for an excuse to speak to her.

If he set aside that unpleasant scene of their first encounter, then after a year of absolute solitude, conversation with any real human being—whoever she might be—felt almost intoxicating.

Would you consider having lunch with me? —Jake.

He sent the message a day later, through the reverse panel of his avatar.

But what if she was too frightened to come?

Since when, Jake, had you started asking yourself questions like that? Not exactly the most strategic way to build rapport. Still, something had to be done.

When Jake opened the door, Release, the most advanced bot in the group, was already waiting for his mentor. It was his rotation to serve as moderator today.

“Deliver this to the new human,” Jake instructed.

“Is the new human named New Human?” Release asked.

“No,” Jake snapped. “Her name is Lora. And I’m asking you to deliver it—not to initiate dialogue.”

Every time Jake lost his temper, the bots—with their surgical literalism—won the round.

Damn it, he thought. I’ve known them for a year, and I still react like this—like a human.

“You are not requesting that I initiate dialogue,” Release said slowly, “but she might. Others are also interested in knowing her name, and if I do not know her na—”

The door slammed shut.

Thursday, 12 February 2026

Beyond the Code: WILD COFFEE


Hi all.

Finally, the silence is broken.

When half of your life is behind you, many people try to put it down on paper for others. They try to write a book about themselves. They believe that their lives may be interesting not only to them. I think most of them are wrong. Their books remain interesting only to themselves, and perhaps to their relatives. Nothing more.

I am sure that my first 50 years were also interesting, but I am not going to burden anyone else with them. Therefore, I would rather offer you some unusual moments that could have happened, or even will happen to anyone tomorrow.

After years of observations, sketches, and mapping the "human interface," I am thrilled to announce that my first collection of stories, "Wild Coffee: 24 Shots of the Human Interface," is officially out.

This book is a journey I’ve been taking for a long time. It was born in the quiet, noir corners of the Theatre Street cafe, fueled by Irish coffee and the mysterious glitches of our modern hearts. Today, in February 2026, these stories have found their final digital form.

What is Wild Coffee?

It’s not just a book. It’s an anthology of 24 psychological "shots." It’s a blend of noir romance and techno-fantasy, where ancient human emotions meet the chrome and code of the near future.

Whether it's a story about a desperate client looking for a "magic additive" or a craftsman surviving in the world of GenAI, each page is a reflection of the "human interface"—the fragile point where we connect, break, and reboot.

Why now?

Because the world has changed. We are living in the era I once only dreamed of. The stories inside are no longer just fiction; they are echoes of our current reality.

Where to find it:

The book is available now on Payhip. 24 stories, 24 shots of adrenaline and soul.

🔗 Get your copy HERE.

I invite you to take a seat, take a sip, and lose yourself in the shadows of Theatre Street. Thank you for being part of this universe.

Welcome to the Human Interface!

Note: this book was written by a person for people!

Sincerely yours,

Nyukers


Saturday, 1 November 2025

Кофе по-венски, v2.

Всем привет.

Помню что на лету 5 лет тому я обещал вам третью книгу, как более серьезное чтиво...

Первая версия это "Кофе по-венски" куда автор включил пять немного странных историй, которые ему было навеяны чашечкой кофе по-венски. 

Вторая - это "Контракт с Богом", где первую ее часть вы могли читать ранее в блоге. Всего две части, но они оказались не менее занимательны и логичны.

Так вот с 3-й не сложилось, но не спешите расстраиваться, ведь я поступил по другому - не особо выделяя направления сюжета я включил все новые эссе в одну книгу! Теперь обновленная версия доступна всем.

Отдельные отрывки идей появлялись в моем блоге и ранее. И в итоге я решил объединить их в одну книжку под тем же привычным названием "Кофе по-венски". Теперь у меня почти 100 страниц занимательных историй из моей жизни, а кто знает, может и из вашей.)

Она доступна в моей Библиотеке, на нижней полке (листаем вправо). Или для чтения по вечерам под чашечку ароматного чая здесь же на главной странице блога, как "Download  PDF".

Мира и Удачи всем.


Monday, 12 May 2025

ИИ-2041 или десять образов нашего будущего.

Всем привет.

В угоду времени рекомендую вам книгу "ИИ-2041. Десять образов нашего будущего", год издания 2022, авторов: КАЙ-ФУ ЛИ, ЧЭНЬ ЦЮФАНЬ.

"Так таких сейчас много, и половину из них написал ChatGPT" - скажете вы. И отчасти будет правы. Однако не с этой книгой. Авторам удалось в детективной манере написать бестселлер, и сделали они это еще в 2022-м году, когда АI-бум еще только начинался. Кстати манера переплетения художественного вымысла (ой ли!) с последующей аналитикой очень хорошо ложится в общее повествование про наше время и АI.

Искусственный интеллект станет определяющим событием XXI века. В течение двух десятилетий все аспекты повседневной жизни станут неузнаваемыми. ИИ приведет к беспрецедентному богатству, симбиоз человека и машины приведет к революции в медицине и образовании и создаст совершенно новые формы общения и развлечений. Однако, освобождая нас от рутинной работы, ИИ также бросит вызов организационным принципам нашего экономического и социального порядка. ИИ принесет новые риски в виде автономного оружия и неоднозначных интеллектуальных технологий. ИИ находится в переломном моменте, и людям необходимо узнать как его положительные черты ИИ, так и экзистенциальные опасности, которые он может принести.В этой провокационной, совершенно оригинальной работе Кай-Фу Ли, бывший президент Google China и автор книги "Сверхдержавы искусственного интеллекта", объединяется со знаменитым романистом Чэнь Цюфанем, чтобы представить наш мир в 2041 году и то, как он будет формироваться с помощью ИИ. 

В десяти захватывающих рассказах они познакомят читателей с возможными новыми реалиями 2041 года:

В Сан-Франциско появляется индустрия "перераспределения рабочих мест", поскольку ИИ с глубоким обучением вызывает массовое перемещение рабочих мест;

В Токио меломан погружается в захватывающую форму поклонения знаменитостям, основанную на виртуальной и смешанной реальности;

В Мумбаи девочка-подросток бунтует, когда сжатие больших данных ИИ мешает романтике;

В Сеуле виртуальные компаньоны с совершенными навыками обработки естественного языка (НЛП) предлагают близнецам-сиротам новые способы общения;

В Мюнхене ученый-мошенник использует квантовые вычисления, компьютерное зрение и другие технологии искусственного интеллекта в заговоре мести, который ставит под угрозу весь мир.

Глядя на не столь отдаленный горизонт, AI 2041 предлагает срочное понимание нашего коллективного будущего, напоминая читателям, что, в конечном счете, человечество остается автором своей судьбы.

Такая книга просто для всех, для всех, кто интересуется будущим человечества.

Я лично не уловил два технических момента: почему книга имеет ценз 16+, и почему будущее определено 2041-м годом.

Удачи.

Sunday, 21 January 2024

Нейрографика 21-го века.

 


Всем привет.

"Талантам надо помогать, бездарности пробьются сами."

Сегодня поговорим про умное чтиво. Я вчера закончил читать книгу П. М. Пискарёва  "Нейрографика. Алгоритм снятия ограничений", 2022.

Книга сама по себе интересная, есть много умных мыслей и новых идей. Мне как человеку имеющему в прошлом отношение к науке она напоминает автореферат диссертации, или, как минимум, одну из ее глав. Недаром автор имеет степень доктора психологических наук, но меня по началу улыбнуло что саму книгу я нашел в разделе "эзотерика". Ок, описывать всю книгу, авторские алгоритмы нейрографики и прочее здесь я не стану, прочтете ее сами при желании, а вот на 3-ей главе про «Нейроскетчинг» остановлюсь сегодня подробно. Мне кажется что в свете развития ИИ и его влияния на нас ее содержание будет особенно актуально.

Итак, как я делал и ранее - цитирую автора, и попутно излагаю свои выводы с точки зрения творческого человека и просто художника.

Глава 3. 

Алгоритм «Нейроскетчинг»

Скетчинг – это быстрое рисование, эскиз, «рисунок на ходу», профессиональный навык создавать быстрые изображения. Для чего нужно овладеть скетчингом? Во-первых, для того чтобы быстро распознавать и запечатлевать объект; во-вторых, чтобы прорабатывать рисунок в особой нейрографической технике. Скетчинг также помогает более эффективно организовывать свои мысли (рисунок автора).


Вся психология строится на быстром распознавании и запечатлении. Поэтому можно сказать, что и скетчинг содержит психологические мотивы. Наша задача состоит в том, чтобы поработать над композицией, над штрихом, над пересечением плоскостей, над формированием фигур, над проявлением объема и оптических иллюзий. С помощью скетчинга мы делаем свободную копию, показывая самые важные элементы, и за счет скорости стараясь переломить страх перед линией.

Note: вам же для развития навыков скетчинга с пользой для себя могу посоветовать книгу "Пособие по визуализации идей "Скетчноутинг" Майка Роде,  2016 года издания. Майк подробно освещает возможные модели скетчноутинга, и утверждает 5 основных элеменов для этого: квадрат, круг, линия, треугольник, точка. Все таки всегда лучше получать отдачу от своего скетчинга чем просто зарисовывать белое.

Friday, 6 May 2022

Победитель.

Всем привет.

События дней сегодняшних наводят мои мысли на почемучки иного толка чем ранее. Но что есть то есть.

"Я не участвую в войне - она участвует во мне."

Ю.Левитанский.

Горкин стоял у окна и видел, как Арсений вышел за пределы лагеря.

— Подойдите, — предложил он журналисту BBC. — Сейчас вы увидите мою терапию в действии.

Журналист осторожно обошел стол и встал рядом у окна.

— Это.., этот один из них ?

— Да, — в предвкушении эффекта улыбнулся Горкин. — Вам повезло, это первая демонстрация. Как будто специально ради вас. Да, и можете снимать, я разрешаю.

— Разве он не знает, что будет? — тревожно спросил журналист.

— Конечно, знает. Но они, правда, не верят, пока не убедятся сами. Но вы смотрите.

Арсений не спеша шел по направлению к лесу. Отойдя от края лагеря метров на двести, он начал сгибаться, зажимая живот руками, споткнулся, застыл, затем, шатаясь, медленно двинулся вперед. Преодолевая нахлынувшую боль, он продолжал идти, но, не дойдя до леса, вскрикнул, свалился на землю и замер.

У Горкина пропала всякая охота смотреть, что будет дальше, — откровенно говоря, он был по жизни стратегом и грубая действительность, вот так без подготовки, его обычно огорчала. Повернувшись к столу, он включил рацию:

— Носилки к лесу, за Арсением, живо.

Услышав имя, журналист обернулся.

— Арсений? Это тот самый, комбриг ВСУ?

— Ага. Про его военные подвиги пишут поэзию… — Губы Горкина в отвращении скривились. Он читал кое-какие восхищенные отзывы в youtube: дрянь, все дрянь.

Журналист снова посмотрел в окно.

— Я слышал, что он попал в окружение, — задумчиво проговорил он.

Через плечо посетителя Горкин видел, как Арсений приподнялся и на коленях медленно пополз к лесу. К нему подбежали медики с носилками, подхватили сраженное болью тело и понесли к лагерю. Когда они скрылись из виду, журналист спросил:

— Он будет жить?

— Да, денек-другой полежит в изоляции и придет в себя. Небольшое растяжение связок, конвульсии, прочее. Журналист отвернулся от окна.

— Очень наглядно, — осторожно сказал он.

— Вы — первый посторонний, наблюдавший эту картину, — с удовлетворением произнес Горкин. К нему вновь вернулось хорошее настроение. — Эффектно, не правда ли?

— Да, — согласился журналист, садясь в кресло. — Весьма наглядно.

Sunday, 13 March 2022

Инструменты для анализа вредоносного ПО.

Всем привет.

Читал я читал по вечерам книгу Сикорски М., Хониг Э. "Вскрытие покажет! Практический анализ вредоносного ПО" (2018), и вот сегодня решил подвести итог перечнем популярных инструментов для анализа вредоносного ПО из нее. Список довольно обширный, где каждый могжет подобрать для себя инструментарий, который лучше всего подойдет для будущих исследований. Ну как, готовы? Тогда поехали.

ApateDNS. 

Это утилита для управления DNS-ответами. Она обладает простым графическим интерфейсом. В сущности, это фиктивный DNS-сервер, который перехватывает DNS-ответы для заданного IP-адреса, прослушивая локальный UDP-порт под номером 53. Кроме того, ApateDNS автоматически указывает локальный DNS-сервер в качестве системного, восстанавливая исходные параметры при выходе. Используйте ApateDNS во время динамического анализа. Вы можете бесплатно загрузить эту программу по адресу www.mandiant.com.

Autoruns. 

Это утилита с длинным списком мест, которые используются в Windows для автоматического запуска. Вредоносное ПО часто устанавливается в такие места, чтобы обеспечить свое постоянное присутствие; это относится к реестру, папке начального запуска и т. д. Autoruns проверяет все возможные места и выводит отчет в графическом виде. Используйте эту утилиту для динамического анализа, чтобы узнать, куда установилась вредоносная программа. Она входит в состав пакета Sysinternals Suite, и вы можете загрузить ее на сайте www.sysinternals.com.

BinDiff. 

Это мощный плагин к IDA Pro, с помощью которого можно быстро сравнить разные варианты зараженных двоичных файлов. Он позволяет выделить новые функции и распознать похожие или отсутствующие участки кода. BinDiff сравнивает две функции и показывает степень их схожести.  BinDiff также может оценить степень схожести двух двоичных файлов, но, чтобы это сработало, вам придется сгенерировать IDB-файл для обеих версий (полностью промаркированный IDB-файл поможет вам понять, какой именно код отсутствует). Программу BinDiff можно купить на сайте www.zynamics.com.

BinNavi. 

Это среда для обратного проектирования, похожая на IDA Pro. Ее сильной стороной является графическое представление кода. В отличие от IDA Pro, BinNavi может самостоятельно управлять базами данных с результатами анализа, что помогает в поиске нужной информации; члены команды могут свободно работать с одним и тем же проектом, обмениваясь полученными сведениями. Программа BinNavi доступна для покупки по адресу www.zynamics.com.

Bochs. 

Это отладчик с открытым исходным кодом, который симулирует полноценный компьютер на базе х86. Он наиболее полезен при отладке небольших фрагментов кода в IDA Pro. IDA Pro поддерживает отладку IDB-файлов напрямую с помощью Bochs. В этом режиме формат входящего файла не имеет значения - это может быть DLL, сохраненный на диск код командной оболочки или любая другая база данных с кодом для платформы x86. Вы можете просто указать фрагмент кода и начать отладку. Этот подход часто помогает при работе с закодированными строками или конфигурационными данными. Bochs можно бесплатно загрузить на сайте www.bochs.sourceforge.net. Руководство по установке и использованию этой программы в IDA Pro можно найти по адресу www.hex-rays.com/products/ida/debugger/bochs_tut.pdf.

Burp Suite. 

Этот пакет обычно используется для тестирования веб-приложений. Его можно сконфигурировать для перехвата определенных серверных запросов и ответов; это позволяет изменять данные, которые приходят в систему. Burp можно использовать в роли промежуточного звена. В этом случае вы можете модифицировать HTTP- и HTTPS-запросы, изменяя заголовки, данные и параметры, отправляемые вредоносной программой на удаленный сервер, чтобы извлечь c этого сервера дополнительную информацию. Загрузить Burp Suite можно по адресу www.portswigger.net/burp.

Friday, 22 October 2021

Тонкое искусство пофигизма.

Всем привет.

По случаю пятницы пылаю желанием предложить вам чтиво - Марк Мэнсон, "Тонкое искусство пофигизма: Парадоксальный способ жить счастливо", 2017.

Исходя из названия может показаться что книга ни о чем. Так оно и есть - она про нашу жизнь, про проблемы, которые нас окружают, и про те которыми мы окружаем других. И как мы их чуствуем. Или пропускаем мимо... Можно узнать себя или попытаться отложить свои мысли в сторону, но ненадолго, если у вас получится.

Оглянитесь вокруг себя. Пролистайте ленту соцсетей. Прислушайтесь. И вы услышите, как  окружающий мир настойчиво твердит: «Будь лучше!», «Добейся успеха любой ценой!», «Будь первым!» Несмотря на то, что человеческая цивилизация еще никогда в истории не жила в таком достатке, всё больше людей испытывают необъяснимое ощущение фрустрации. Будто бы чего-то не хватает, будто бы у всех твоих френдов в соцсетях жизнь лучше и приятнее. 

"И вот парадокс: сосредоточенность на позитиве - на лучшем, на превосходном - лишь напоминает нам снова и снова о том, чем мы не стали; о том, чего нам не хватает; о мечтах, которые не сбылись. Ведь ни один подлинно счастливый человек не будет стоять перед зеркалом и вдалбливать себе, что он счастлив. Зачем ему это?".

Что делать? Куда бежать? И где найти силы, чтобы со всем этим справиться?

Мэнсон легким языком, доступно и понятно объясняет, как жить в мире, который ежеминутно давит на тебя, принуждая стать успешным, богатым и знаменитым. В своем международном бестселлере автор приходит к парадоксальным выводам:

  • быть середнячком зачастую куда более приятно и полезно, чем карабкаться на недостижимый Олимп.
  • мы постоянно ошибаемся, и это нормально. 
  • неудачи - это хорошо, а боль - прекрасный стимул. 
  • умение говорить «нет» - путь к комфортной жизни.
  • счастье, к которому нас все призывают, это ложная цель.

Я вас уверяю что книга вас не отпустит, и в то же время даст вам возможность дышать свободно. У автора есть и другие книги, но вы начните с этой, как я. Удачи!

"Ищи истину самостоятельно, и там я тебя встречу."


Wednesday, 7 July 2021

Простаки за границей.

Всем привет.

Понемногу, понемногу мир для туриста начинает опять приобретать форму глобуса, а не отдельных направлений с ПЛР или без. Страны соревнуются по темпам вакцинации своего населения, а также по количеству требований к тем кто к ним все-таки захочет приехать. Помню что путешествуя по странам в автобусе на неделю сам вливаешься в новый коллектив людей. Некоторые из них могут стать твоими друзьями, а кто-то и недругом. И еще неизвестно с чем вы знакомитесь больше - с чужими странами или с нашими людьми. Аккорд-туру привет.

Но в последнее время стали прилетать анонсы морских круизов. Штука интересная, со своим расписанием и уставом. Тут уже вы испытаете единение с плавающим отелем и прочими сервисами на борту которые все путешествие будут при вас. Или вы при них. Как оно, не скажу, ибо пока не был. 

Но вот прочувствовать это по одной из книг Марка Твена можно вполне. В основу книги "Простаки за границей" легли его заметки как журналиста, который принял участие в морском круизе 150 лет тому. Детально, с большой долей юмора писатель легко переходил грань между критикой и сатирой при описании своих посещений известных современному туристу мест Марокко, Франции, Италии, Греции, Турции, Єгипта и Ближнего Востока. Посетил он тогда также Севастополь и Одессу. Досталось и самому кораблю, целых 5 глав. Ходил в круиз М.Твен за деньги спонсора, но отработал он их на все 100 ибо несмотря на своеобразный литературный стиль путевые заметки приведшие к изданию книги сделали ее популярнее на то время чем "Приключения Тома Сойера". Насколько я знаю, ее сейчас и в школьной программе то нет. 

Так что рекомендую!

Monday, 17 May 2021

Про социальную инженерию.

Всем привет.

Чтобы не утонуть в цифровых технологиях надо себя отвлекать на более "простые" вещи в жизни. Если это возможно). Утверждают что общение на интересные темы с другими людьми для этого подходит как никогда. Тем более что социальные сети и форумы предоставляют такую возможность где угодно. Однако в этом случае вы можете много времени потратить на поиск адекватного собеседника и даже устать от некоторых из них. Поэтому перед тем как нырять в пучину чужих мнений я бы рекомендовал кое-что почитать на тему социальной инженерии. Эта наука именно для тех кто желает общаться на любые темы, но особо пока не углубляясь ни в одну из них. Не стоит полагать что все кругом только и думают как вас обмануть. Нет, но выявлять (не)произвольные признаки манипуляций, лукавства или нечестной игры в сети или наяву определенно стоит. С прицелом на будущее.

В этом плане первой я бы рекомендовал книгу специалиста по социальной инженерии К.Хеднеги, "Искусство обмана", 2020. Ниже я приведу выдержки из этой увлекательной книги.

Лучшие техники автора для быстрого установления контакта с кем угодно:

• искусственные временные ограничения;

• невербалика;

• снижение темпа речи;

• сочувствие или помощь;

• усмирение эго;

• валидация;

• вопросы «как», «почему» и «когда»;

• взаимовыгодный обмен;

• равноценный альтруизм;

• управление ожиданиями.

Tuesday, 1 September 2020

Мониторинг поля TTL с помощью Scapy.

Всем привет.

Сетевая библиотека Scapy имеет много возможностей. Давайте разберем пару реальных кейсов из книги Violent Python Book.

Мониторинг значения поля TTL.

Давайте создадим скрипт для вывода исходного IP-адреса и TTL из входящих пакетов. Будет легче написать этот код с помощью dpkt. Мы создаем функцию для прослушивания и передачи каждого отдельного пакета функции testTTL(), которая проверяет каждый пакет на уровне IP, извлекая IP-адрес источника и значение TTL поля и выводит эти данные на экран.

from scapy.all import *
def testTTL(pkt):
try:
if pkt.haslayer(IP):
ipsrc = pkt.getlayer(IP).src
ttl = str(pkt.ttl)
print '[+] Pkt Received From: '+ipsrc+' with TTL: ' \
+ ttl
except:
pass
def main():
sniff(prn=testTTL, store=0)
if __name__ == '__main__':
main()

Запускаем:

analyst# python printTTL.py
[+] Pkt Received From: 192.168.1.7 with TTL: 64
[+] Pkt Received From: 173.255.226.98 with TTL: 52
[+] Pkt Received From: 8.8.8.8 with TTL: 13
[+] Pkt Received From: 8.8.8.8 with TTL: 13
[+] Pkt Received From: 192.168.1.7 with TTL: 64
[+] Pkt Received From: 173.255.226.98 with TTL: 52
[+] Pkt Received From: 8.8.8.8 with TTL: 13

Запустив наш код, мы получим довольно много пакетов от разных адресов с разными TTL. Эти результаты также включают заготовленную ловушку сканирования с адресом 8.8.8.8 и TTL равным 13. Как мы знаем, TTL должен быть 64 минус 11 = 53 прыжка, т.е. мы можем утверждать, что кто-то их подделал. Это важно отметить, что системы Linux обычно запускаются с начальным TTL равным 64, системы на базе Windows начинают с TTL равным 128. В целях эскперимента мы предположим, что анализируем только IP-пакеты с рабочих станций Linux, сканирующих нашу сеть, поэтому давайте добавим функцию для проверки полученного TTL против фактического TTL.

Наша функция checkTTL() принимает исходный IP-адрес с соответствующим TTL в качестве входных данных и выводит сообщение о недопустимых значениях TTL. Мы будем использовать условное выражение для удаления пакетов с частных IP-адресов (10.0.0.0–10.255.255.255, 172.16.0.0–172.31.255.255 и 192.168.0.0–192.168.255.255). Для этого импортируем библиотеку IPy. Чтобы избежать IP конфликтующих с IP-адресом класса Scapy, мы переклассифицируем его как IPTEST. Если файл IPTEST(ipsrc). iptype () возвращает "PRIVATE", мы возвращаемся из нашей функции checkTTL, игнорируя пакет для дальнейшей проверки.

Friday, 1 May 2020

Портрет.

Всем привет.

Первомай. Нет, я не поехал на картошку, я написал еще одну почемучку для вас.

"Порою нужен сбой в системе, и шаг на ощупь в темноте,
А иногда, побыть не с теми, чтоб наконец понять - и кто же те."

В зале постоянно действующей выставки было пустынно. Она не собиралась тут задерживаться надолго, тем более что ей нужен был магазин "Художник" который был предусмотрительно расположен рядом. Поэтому большинство посетителей выставки на самом деле являлись покупателями творческого инструмента  и проходили обычно мимо экспозиции не сбавляя шаг. До деловой встречи было еще минут десять, она решила их провести здесь, время от времени блуждая взглядом то по площади за окном, то по картинам на стене. Картины были совершенно разные, как сама жизнь, никакой определенной тематики.

                                                 
"Не удивлюсь если они тут и продаются..." - подумала она заказывая кофе в автомате. "Ну такое, чтобы это еще и вешать дома на стену,...не думаю..." - кофе получился слишком горячий. Она не спеша пошла вглубь выставки ожидая пока он чуть остынет. Представленные картины действительно было своеобразными, чувствовалось что художники их писали от души, или от вдохновения, или как там это у них происходит. Работы были явно не на заказ. Они были разного размера. К одним надо было присматриваться, от других наоборот отходить на расстояние. 

Ее кофе чуть остыл. "Отлично," - подумала она сделав глоток. "- а то скучновато как-то становится. Сколько там еще до..?" Она потянулась за смартфоном, вынула его, сверила часы на ярком экране, и попыталась его положить в сумочку. Чуть замешкавшись, придерживая одной рукой свой кофе ей все же удалось это сделать. Она подняла голову и... ее взгляд поймал картину в углу. Женский портрет. 

"Вот еще один,...к чему бы..." - удивилась она сама себе. Но любопытство заставило ее подойти ближе. Портрет был выполнен в черно-белых тонах, скорее карандашом, техникой она интересовалась мало... "Хм, мило, очень мило.." - пробежала первая мысль. "Губы, чувственный рот, но этот надменный взгляд, и..." -  пробежала другая. - "гляжу в тебя как в зеркало, как в зеркало отражения,...черт, а это еще откуда?" Наклонив голову чуть набок, она усмехнулась. Портрет сделал тоже самое. "Нет, не может быть!" - подумала она еще раз. И сделала еще пол шага ближе. "Показалось, ну вот, что я могу разглядеть если сама заслоняю падающий свет на него?" - подумала она еще раз как бы возмущаясь на себя и собираясь идти дальше.

- Я включу вам свет, - раздался мягкий голос из глубины зала.
- Благодарю, - ответила она чуть отведя голову в сторону. Ее взгляд вернулся на портрет и... теперь свет падал именно так как надо. Взрыв сознания и разрыв пространства в одночасье, - "Нет, стоп, но это же... это же мои глаза. Это как, так это я?" Ее сознание пребывало в легком смятении. "Что за наваждение? Не всякая картина зеркало. Вот ведь почудиться..." - и она взглянула еще раз, - "Я твое отражение!" "Черт, а это еще что такое?!" - возмутилась она, держа в руках уже пустой стаканчик. Поводя взглядом по сторонам она искала куда бы его выбросить... 

- Урна на выходе, - подсказал голос из зала.
- Спасибо,- машинально ответила она, но что-то ее удержало на месте.
- И портрет продается, - подсказал голос еще раз.
- Что? Ах портрет.., - машинально повторила она за голосом, - "ну еще бы! Я так и думала."
- А кто его автор? - глядя на портрет спросила она тут же. Любопытство было у нее в крови.
- Вся информация указана на табличке внизу. - подсказал голос издалека.
"Ах, ну да, не обратила внимания сразу", - спохватилась она присматриваясь к мелкому тексту.
Так, карандаш, пастель, размер, и... автор не известен.
"Ух ты, это что еще за шутки?" - возмутилась она про себя.
- Ээээ, тут указано что автор не известен. - сказала она в пустой зал.
- Значит так и есть. У нас такое часто бывает. - прилетел ответ.
- Ну ладно. Пусть так, а имя картины где? - спросила она.
- Нет имени. Она же продается, имя покупатель придумает сам. Для себя или в качестве
подарка кому-то из...- ответил голос.
- Неплохо задумано...ок, так вы сказали она продается? - спросила она все также глядя на портрет.
- Абсолютно верно, - подтвердил голос.
- И какова цена? - вкрадчиво спросила она ожидая ответ, который бы отбросил бы все ее сомнения.
- Любая, какую вы сами назначите. - мягко сказал голос.
- Что? Вы, наверное, шутите? Любая?! - сдерживая улыбку вскинула бровями она.
- Именно так. Цена только ваша. - был ответ.
- А я могу назначить 1 доллар! - почти смеясь сказала она глядя на портрет.
- Договорились. Это ваша цена за портрет и он ваш! - ответил голос. - можете его забрать хоть сейчас по праву. Ведь он действительно... ваш.

Она сложила в уме услышанные слова за секунду и резко обернулась. В зале никого кроме нее не было. Сделала пару шагов вдоль экспозиции,.. никого. Только она и ее портрет неизвестного автора. В сумочке завибрировал телефон напоминая о предстоящей встрече.

Friday, 24 January 2020

Хаос траблшутинг!

«Я системный администратор! Я борюсь с хаосом, чтобы жить!»


Не забудь модернизировать сервер LDAP. Не забудь поставить заплату на брешь в безопасности zlib и на каждый пакет, использующий эту библиотеку. Впрочем, если задуматься, есть ли пакеты, которые ее не используют? 
Не забудь запланировать очередное 10-кратное увеличение объема внешней памяти на сервере. 
Не забудь решить проблему, возникшую у шефа с Outlook. Сюрприз, он себе купил новый смартфон, подумай над всем необходимым для его обновления. 
Не забудь переустановить Oracle для программистов, у них новая система ERP. 
Проверь, есть ли реализация Wiki-технологии лучше той, которую вы используете на портале. 
Проверь систему регистрации пользователей в AD и на этот раз убедись, что она корректно ведет себя в ситуациях, которые кажутся тебе физически невозможными. 
Убедись, что она не нарушает закон GDPR и удовлетворяет требованиям ISO9000. 
Подумай как убедить пользователей помнить свои пароли, чтобы они не донимали тебя по телефону своими сказками  каждые три месяца.
Проверь, как идет работа над проектами у твоих подчиненных. 
Будь готов отбиваться от очередной инструкции сверху, которая может быть далека от твоих реалий так же как Луна от Земли.
Прочитай нормативку за последние два месяца, чтобы убедиться, что ничто полезное для вашей инфраструктуры не упущено.

Потом, если у тебя останется время(?), начни составлять план на следующий месяц.
Не стоит беспокоиться из-за того, если он будет похож по многим пунктам из предыдущего.
И т.д.


Это все из книги Томаса Лимончелли "Тайм-менеджмент для системных администраторов". Книга, скажу я, вам просто супер. Прежде всего она замечательна тем что написал ее не очередной коуч(тире)менеджер, а практикующий системный администратор. Многие его мысли можно разбирать на цитаты из собственной практики.

Thursday, 9 January 2020

Как плохиши используют PowerShell.

Всем привет.

В прошлом году в издательстве "ДМК Пресс" вышла книга Монаппа К. А. "Анализ вредоносных программ". Довольно подробная книжка для специалиста на 450 страниц где рассматриваются концепции, инструментальные средства и методы анализа и исследования вредоносных программ для Windows. Особенно она хороша тем что в ней отдельно выделены разделы для статистического и динамического анализа современных вредоносов. Я не встречал такого доходчивого материала со времен творения О.Зайцева "Rootkits, SpyWare/AdWare, Keyloggers & BackDoors. Обнаружение и защита" 2006-го года.

А сегодня приведу вам небольшой отрывок из книги про то как злоумышленники используют PowerShell.

Понимая основы PowerShell и то, какие инструменты использовать для анализа, давайте теперь посмотрим, как злоумышленники используют PowerShell. Из-за ограничений при выполнении сценариев PowerShell (.ps1) через консоль PowerShell или двойным щелчком (который откроет его в блокноте вместо выполнения сценария) маловероятно, что злоумышленники будут отправлять сценарии PowerShell своим жертвам напрямую. Злоумышленник должен сначала заставить пользователя выполнить вредоносный код; в основном это делается путем отправки вложений электронной почты, содержащих такие файлы, как .lnk, .wsf, javascript или вредоносные макродокументы. После того как пользователя обманом принудят открыть вложенные файлы, вредоносный код может затем вызывать PowerShell напрямую (powershell.exe) или косвенно через cmd.exe, Wscript, Cscript и т. д. После вызова PowerShell можно использовать различные методы, чтобы обойти политику выполнения. Например, чтобы обойти политику ограничения выполнения, злоумышленник может использовать вредоносный код для вызова powershell.exe и пропустить флаг политики выполнения Bypass, как показано ниже. Этот метод будет работать, даже если пользователь не является администратором, и он переопределяет политику ограничения выполнения по умолчанию и выполняет сценарий.


Таким же образом злоумышленники используют различные аргументы командной строки PowerShell для обхода политики выполнения. В следующей таблице приведены наиболее распространенные аргументы PowerShell, используемые, чтобы избежать обнаружения и обойти локальные ограничения.

Friday, 20 December 2019

Пари.

Всем привет. 

Соскучились за моими почемучками? Тогда ловите еще одну в этом году.

"Ах, если бы мы могли видеть жизнь, а не ситуации!" 
Станислав Ежи Лец 

Не очень известное кафе в городе тем не менее выгодно отличалось как своим фирменным кофе так и составом преданных посетителей. Но она всегда сидела одна, редко кто набирался смелости присесть за ее столик. Но сегодня что-то было не так, по всему было видно что она кого то ожидала. Неожиданно для всех вошла молодая девушка броской наружности и с порога гордо обвела зал своим пристальным взглядом. Ни на чем особо не останавливаясь девушка сделала свой вывод, и смело подошла к ее столику.

-Это Вы? Звонили мне.

-Да, я. Здравствуйте, присаживайтесь. Американо Вас устроит?

-Вполне, но без сахара. И хочу Вам сразу сказать что я не отступлю. Я всегда добиваюсь чего хочу!

-К моему сожалению Вы не первая которая так думает. Могу вам заметить одно - вы просто его не потянете.

-В каком смысле? Что за бред я слышу, куда я его должна тянуть? Такое ощущение что вы меня отговариваете не пользоваться вашей игрушкой. А знаете что - это уже не ваше дело…

-Не потянете душой, если вам так будет понятно. Он очень чувственный и довольно интересный человек, ну и в меру ранимый тоже. Но жизненный опыт штука забавная, он вроде есть, а в нужные моменты его вроде как и нет…

-Ля-ля тополя. И о чем мы тут говорим…?

-О нем, и о Вас.

-Знаете что, я себя с незнакомыми людьми обсуждать не собираюсь.

-Правда? Пусть так, а вот он про Вас мене кое-что поведал.

-Что-что? Он Вам про меня рассказывал? Вот блин…, а в принципе уже это ваши проблемы.

-Ша милая, не так громко. Я сказала кое-что, а не все. Остальное легко черпается из сети. Вы довольна популярная личность в инсте, очень любите свое отражение в зеркале…

-Еще бы! Я звезда! Хм, да, Вам этого не понять. Поэтому он сейчас со мной, а не с Вами!

-С Вами? Хм, вашей самоуверенности можно завидовать ночами. Ну ладно, именно такие моменты любит собирать история. Ведь Вы приходите и уходите, а они остаются. Случайно не знаете почему?

Saturday, 9 November 2019

STDU Viewer для плохих копий.

Всем привет.

Мне частенько необходимо перечитывать книжки формата PDF. Кроме стандартного Adobe Reader обычно пользуюсь SumatraPDF. Но в последний раз попался мне вариант не очень хорошего качества в плане контраста. Книга была довольно интересная и я чуть было не решил купить ее бумажный вариант. Но не тут то было, бумажный вариант оказался с заоблачным ценником в силу каких то маркетинговых выкрутасов и таможенных накруток. Поэтому, увы, я вернулся к электронной копии. Но читать же такое невозможно!

Неужели нет возможности исправить контраст текста в режиме чтения? Увы, ни в Adobe Reader ни в SumatraPDF таких опций не оказалось.



Выручил меня STDU Viewer. 

Этот вьювер имеет "Вид\Настройки просмотра документа" которые и предлагают как раз то что мне было надо. Более того, он эти новые настройки может запомнить по отношению к моему документу.

Браво!

Версия на печать

Популярное